Хомутець · колишній Радомисльський повіт Київської губернії · Брусилівщина

Зюзь з Хомутця

Рід Зюзів від Юрія й Сергія вглиб, покоління за поколінням. Біля кожної людини — що про неї відомо, з якого документа і що ще шукаємо. Натисніть номер документа, щоб відкрити скан.

є документ гіпотеза, потрібна перевірка зі слів родини
V1850-ті
Іван Онисійович Зюзь
бл. 1857, с. Хомутець
Селянин, хлібороб, у 1897 році — господар двору в Хомутці; серед дітей — Адам і Микола. Що він дід Леоніда, тепер сходиться з трьох документів: у метриці Леоніда 1914 року батько — «Микола Іванович», а на весіллі Миколи 1913 року поручителем був «Адам Іванович Зюзь» — старший брат із того самого двору. По сусідству жив Артем Онисійович Зюзь, 38 років, — найпевніше, брат Івана; з ним мати Настасія Гаврилівна, 65 років, удова. Батько, отже, Онисій Зюзь.
Дружина: Марина Матвіївна, бл. 1864
Діти: Адам 1883, Микола 1887, Симеон 1889, Софія 1891, Ігнат 1893, Уляна 1895
IV1880–1890-ті
Микола Зюзь
бл. 1886, с. Хомутець
Батько Леоніда. Селянин села Хомутець. 10 лютого 1913 року, у 27 років, повінчався з односельчанкою Надією Григорівною Гадченко (прізвище читається неточно); поручителем з боку нареченої був його брат Адам. 11 вересня 1914 року в них народився син Леонтій — Леонід (Олексій). У переписі 1897 року він — 10-річний син Івана Онисійовича.
Дружина: Надія Григорівна Гадченко (читання неточне), бл. 1889–1892, с. Хомутець
Гілка: Родина Гадченків — мати Леоніда →
Діти: Леонід (Олексій) 1914
III1914
Леонід (Олексій) Миколайович Зюзь
11 (24) вересня 1914, с. Хомутець
У метричній книзі 1914 року записаний як Леонтій, у документах війни — Олексій, у ювілейній картотеці 1985 року — Леонід, у «Книзі пам'яті» села — «Леонід (Олексій)». Тому син Дмитро за паспортом Олексійович. Призваний Брусилівським військкоматом 30.12.1943, рядовий, старший телефоніст штабної батареї 1010 артполку 241 стрілецької дивізії. Тримав зв'язок під вогнем: під Богданівкою 1944-го, під Бельском (Польща) і Моравською Остравою (Чехія) 1945-го. Поранень не мав. Нагороди: орден Червоної Зірки, медалі «За відвагу» і «За бойові заслуги», 1985 року — орден Вітчизняної війни II ступеня.
Дружина: ще шукаємо — мати Дмитра
Гілка: Родина матері Дмитра →
Діти: Дмитро 1949
II1949
Дмитро Леонідович Зюзь
1.VII.1949, с. Хомутець
За паспортом — Олексійович, у свідоцтві — Леонідович. Батько — Леонід (Олексій) Миколайович.
Дружина: Ніна Савеліївна Дяченко, 1949
Гілка: Родина Дяченків — мати Юрія й Сергія →
Діти: Сергій, Юрій
Iсьогодні
Сергій Зюзь
Юрій Зюзь

Гілки родин

Родини дружин Зюзів — сюди підемо далі. Кожна гілка — окремий родовід; натисніть назву, щоб розгорнути.

Родина Дяченків — мати Юрія й СергіяНіна Савеліївна Дяченко, 1949 р. н., дружина Дмитра
II1949
Ніна Савеліївна Дяченко
1949
Мати Сергія і Юрія. Зі слів родини. Звідки родом її батьки, поки не відомо.
Чоловік: Дмитро Зюзь
Діти: Сергій, Юрій
III1910–1920-ті
Савелій Дяченко
ім'я — з по батькові доньки
Батько Ніни. Рік і місце народження шукаємо.
Дружина: Василина Василівна Васильчук
Діти: Ніна 1949
Василина Василівна Васильчук
Мати Ніни, бабуся Юрія. Зі слів родини. Її батька звали Василь.
Чоловік: Савелій Дяченко
Діти: Ніна 1949
Родина матері Дмитрадружина Леоніда (Олексія), 1910-ті роки народження

Гілку ще збираємо. Якщо знаєте імена, дати чи маєте фото — надішліть через «Додати спогад».

Родина Гадченків — мати ЛеонідаНадія Григорівна Гадченко, дружина Миколи, повінчані 10.II.1913

Гілку ще збираємо. Якщо знаєте імена, дати чи маєте фото — надішліть через «Додати спогад».

Історія роду

Звідки ми

Хомутець — село над річкою за кілька кілометрів від Брусилова, нині Брусилівська громада Житомирського району. Уперше згадується 1609 року. До революції — Брусилівська волость Радомисльського повіту Київської губернії, у старих книгах пишеться «Хамутец». Парафіяльна церква — святого Михаїла, дерев'яна, 1704 року. Після Чорнобиля сюди переселяли родини з тридцятикілометрової зони.

Одна людина — два імені

Батька Дмитра в документах називають по-різному. У нагородних листах війни він Олексій Миколайович, у ювілейній картотеці 1985 року — Леонід Миколайович, а сільська «Книга пам'яті» пише обидва: «Леонід (Олексій)». Рік народження (1914), село і нагороди скрізь збігаються, тож це одна людина. Звідси й різнобій у Дмитра: за паспортом він Олексійович, у свідоцтві — Леонідович.

Війна

30 грудня 1943 року, одразу після звільнення Брусилівщини, Брусилівський військкомат призвав Олексія (Леоніда) до війська. Він став телефоністом штабної батареї 1010 артилерійського полку 241 стрілецької дивізії. Робота телефоніста — бігти вздовж дроту під обстрілом і зрощувати розірвану лінію, щоб гармати чули команду. Влітку 1944-го біля Богданівки він тримав зв'язок під час прориву оборони — медаль «За бойові заслуги». Узимку 1945-го відновив до п'ятнадцяти поривів під вогнем, а під Бельском у Польщі — двадцять, коли німці йшли в контратаку, — медаль «За відвагу». Навесні 1945-го під Моравською Остравою двадцять годин без перерви тримав зв'язок, зокрема через річку, — орден Червоної Зірки. Війну закінчив без поранень.

Інші Зюзі Хомутця

У «Книзі пам'яті» села є ще кілька Зюзів: Василь Іванович (1902, загинув 1944), Іван Васильович (1926, загинув в Естонії), моряк лінкора «Марат» Володимир Григорович (1920), Андрій Семенович (1912), Григорій Васильович (1925), Марина Григорівна, вивезена до Німеччини. Ким вони доводяться нашій гілці, поки не відомо — тут лише однофамільці з одного села, доки документ не покаже зв'язок.

Що шукаємо далі

Метричну книгу Хомутця за 1914 рік — там запис про народження Леоніда з іменами батька, матері й хрещених. Сповідні розписи 1909–1914 років — там уся родина Миколи з віком. Листи перепису 1897 року по Хомутцю — вони вже знайдені у відкритому доступі (Державний архів Київської області, фонд 384) — там двори Зюзів кінця XIX століття. І дружин: матір Леоніда, матір Дмитра, матір Юрія й Сергія — від кожної починається своя гілка.

Документи

Нагородні документи з Центрального архіву Міністерства оборони (ЦАМО), опубліковані на сайті «Пам'ять народу». Натисніть, щоб відкрити; коліщатком, кнопками або двома пальцями — збільшити; перетягніть, щоб роздивитися.

Звідки це

Нагородні документи Леоніда (Олексія) Зюзя — з Центрального архіву Міністерства оборони, опубліковані на сайті «Пам'ять народу» (pamyat-naroda.ru). Ювілейна картотека 1985 року там же. «Книга пам'яті. Хомутець» сайту brusyliv.org.ua. Решта — зі слів родини. Домашні адреси в нагородних документах сайт приховує; повні аркуші можна замовити в ЦАМО.

Шлях на карті

Від Хомутця до Моравської Острави 1945 року — бойовий шлях Леоніда (Олексія) за нагородними документами. Натисніть «Показати шлях» або йдіть крок за кроком стрілками.

Натисніть «Показати шлях».

Хомутець сьогодні

Село, де народилися Леонід і Дмитро. Старих родинних фото поки немає — якщо маєте, надішліть Андрію, додамо.