Історія роду
Звідки ми
Хомутець — село над річкою за кілька кілометрів від Брусилова, нині Брусилівська громада Житомирського району. Уперше згадується 1609 року. До революції — Брусилівська волость Радомисльського повіту Київської губернії, у старих книгах пишеться «Хамутец». Парафіяльна церква — святого Михаїла, дерев'яна, 1704 року. Після Чорнобиля сюди переселяли родини з тридцятикілометрової зони.
Одна людина — два імені
Батька Дмитра в документах називають по-різному. У нагородних листах війни він Олексій Миколайович, у ювілейній картотеці 1985 року — Леонід Миколайович, а сільська «Книга пам'яті» пише обидва: «Леонід (Олексій)». Рік народження (1914), село і нагороди скрізь збігаються, тож це одна людина. Звідси й різнобій у Дмитра: за паспортом він Олексійович, у свідоцтві — Леонідович.
Війна
30 грудня 1943 року, одразу після звільнення Брусилівщини, Брусилівський військкомат призвав Олексія (Леоніда) до війська. Він став телефоністом штабної батареї 1010 артилерійського полку 241 стрілецької дивізії. Робота телефоніста — бігти вздовж дроту під обстрілом і зрощувати розірвану лінію, щоб гармати чули команду. Влітку 1944-го біля Богданівки він тримав зв'язок під час прориву оборони — медаль «За бойові заслуги». Узимку 1945-го відновив до п'ятнадцяти поривів під вогнем, а під Бельском у Польщі — двадцять, коли німці йшли в контратаку, — медаль «За відвагу». Навесні 1945-го під Моравською Остравою двадцять годин без перерви тримав зв'язок, зокрема через річку, — орден Червоної Зірки. Війну закінчив без поранень.
Інші Зюзі Хомутця
У «Книзі пам'яті» села є ще кілька Зюзів: Василь Іванович (1902, загинув 1944), Іван Васильович (1926, загинув в Естонії), моряк лінкора «Марат» Володимир Григорович (1920), Андрій Семенович (1912), Григорій Васильович (1925), Марина Григорівна, вивезена до Німеччини. Ким вони доводяться нашій гілці, поки не відомо — тут лише однофамільці з одного села, доки документ не покаже зв'язок.
Що шукаємо далі
Метричну книгу Хомутця за 1914 рік — там запис про народження Леоніда з іменами батька, матері й хрещених. Сповідні розписи 1909–1914 років — там уся родина Миколи з віком. Листи перепису 1897 року по Хомутцю — вони вже знайдені у відкритому доступі (Державний архів Київської області, фонд 384) — там двори Зюзів кінця XIX століття. І дружин: матір Леоніда, матір Дмитра, матір Юрія й Сергія — від кожної починається своя гілка.